Опанас Матвійович Піскун
出典: Rodovid JA
| 氏族（誕生時） | Піскуни |
| 性別 | 男性 |
| 氏名（誕生時） | Опанас Матвійович Піскун |
| 父母 | |
備考
От і я одного разу, поставивши перед собою це запитання, був прикро вражений власними знаннями у галузі сімейної генеалогії. Cягали вони не далі третього коліна і обривалися на туманних спогадах про одного з моїх прадідів — Піскуна Опанаса Матвійовича, який у 20-ті роки минулого століття мав у Великому Хуторі вітряка і вважався міцним середняком. Після Жовтневого перевороту вітряка у діда Опанаса, звичайно ж, конфіскували, а самого його змусили відбувати громадські роботи та ще й ледь не виселили з рідної хати.
Це вже мати розповідала, що батьками діда Василя були Йосип Тимофійович і Мелашка Юхимівна Приймаки, які мешкали в нашому селі, ближче до Волощини. Жили вони дуже бідно і рано померли, залишивши сиротами п"ятьох дітей. Крім сина Василя, у їхній родині було ще й четверо дівчат: Степанида, Тетяна, Васька і наймолодша Ольга. Про те, як склалися їхні долі, сьогодні вже ніхто не пам"ятає. А от Василь після смерті батьків пристав у прийми до Наталки Опанасівни Піскун, яка була старшою за нього на три роки і походила із заможної родини. До колективізації її батько Опанас Матвійович Піскун мав власного вітряка і одинадцять десятин землі, тому вважався міцним середняком. За радянської влади вітряка і землю у нього, звичайно ж, експропріювали, а коли почалася колективізація, Опанас Піскун потрапив у список куркулів, яких мали вислати за межі села. Врятувало його заступництво діда Василя, який мав, так би мовити, пролетарське походження, а пізніше став йому зятем. Ось так і поріднилися Приймаки з Піскунами, утворивши нову сім"ю. У 1936 році в цій сім"ї народилася наша мати Ольга, а в 1939-му ‒ дядько Микола. До війни і під час німецької окупації вся родина мешкала у старій хаті, збудованій ще у 1922 році Опанасом Піскуном, а десь на початку 60-х років минулого століття дід Василь звів новий будинок на сохах, який служить і досі, щоправда, вже іншим людям.
祖父母から孫まで。
