Яків Родіонович Огій b. 21 10月 1892 d. 13 7月 1937

出典: Rodovid JA

人物:909489

氏族（誕生時）	Огії
性別	男性
氏名（誕生時）	Яків Родіонович Огій
父母 ♂ Родіон Огій [Огії]

出来事

21 10月 1892 誕生: Огіївка, Кобеляцький повіт, Полтавська губернія, Російська імперія

子供の誕生: ♀ Лариса Яківна Огій [Огії]

結婚: ♀ Ганна Петрівна ? (Огій) [?]

13 7月 1937 死亡: УРСР, СРСР, розстріляний

備考

Огій Яків Родіонович (21.Х. 1892, хут. Огіївка Кобеляцького пов. — 13.VII.1937) — військовий і державний діяч.

Виходець із збіднілого козацького роду. Грамоти вивчився самотужки. З молодих літ працював по найму. Волелюбний козацький дух підщтовхнув юнака до активного спротиву гнобленню. З початком революції 1917 р. вступив до УПСР, а влітку 1918 р. приєднався до лівої течії партії — боротьбистів. Двометрового зросту атлет із красивим мужнім обличчям і невгамовним революційним запалом виявився чудовим організатором. Незабаром він очолив одне з перших на Полтавщині повстань проти гетьманщини та німців у Кобеляцькому повіті. Заочно був засуджений до страти. У 1919р. повстанський загін Я. Огія виріс у Полтавську партизанську бригаду, яка вела боротьбу на денікінсько-му фронті. Не бажаючи відступати за межі України, партизанське з’єднання переправилося на правий берег Дніпра і увійшло до складу Армії УНР. Незабаром під впливом більшовицької агітації Я. Огій залишив петлюрівців і, прорвавшись через лінії фронту, рушив рейдом по ворожому запіллю. П’ятимісячний рейд пролігтериторією Київської, Полтавської й Катеринославської губерній. У грудні 1919 р. бригада Я. Огія допомогла червоним оволодіти Полтавою і Кременчуком.

Свідчення 18. З повідомлення про мітинг з нагоди визволення Полтави у газеті «Власть Советов» (16 грудня 1919 р,):

«Особливо рельєфно серед ораторів виділялась фігура командира 2-і повстанської бриґади тов. Огія.<…> 5 місяців тернистого шляху в тилу Денікіна, безперервна боротьба, життя в лісах і болотах, лише з вірою в перемогу жив цей бореиь за радянську владу, в хвилину життя важкого надихав він своїх товаришів. <…> Багаточисельна аудиторія зустрічає і проводжає т. Огія громом аплодисментів, що переходять в овацію».

У 1920—1921 pp. працював головою Кобеляцької повітової виборчої комісії, головою повіткому КП(б)У та повітвиконкому. Потім перебував на відповідальних посадах в радянському і господарському апараті, зокрема, завідував земвідділом Роменського повітвиконкому (1921 — 1922 pp.), очолював Красноградський по-вітвиконком (1923—1924 pp.), та Полтавський окрвиконком (1924-1925 pp.). У 1933-1935 pp. був заступником наркома земельних справ УСРР. Засуджений у справі працівників конярського наркомзему до 5 років позбавлення волі й незабаром розстріляний.