Єротей Федорович b. 1840 d. 1907
出典: Rodovid JA
氏族(誕生時) | Федоровичі |
性別 | 男性 |
氏名(誕生時) | Єротей Федорович |
ウィキページ | wikipedia:uk:Федорович_Єротей |
出来事
1840 誕生:
子供の誕生: ♀ Степанія Єротеївна Федорович [Федоровичі]
子供の誕生: ♂ Іларій Єротейович Федорович [Федоровичі]
子供の誕生: ♂ Олена Єротеївна Федорович [Федоровичі]
1907 死亡:
備考
Федорович Єротей (1840 — 1907), церковний і громадський діяч Буковини, православний священник, співзасновник громадського товариства «Народний Дім», автор підручників релігії для середніх шкіл.
Одним з перших на Буковині заснував товариство тверезості при новозаснованій читальні у 1874 у с. Валяві.
Дарія народилася в родині пізнішого директора Кіцманської гімназії Омеляна і його першої дружини Олени (Лесі) Цісик (з дому Федорович). Її батько Омелян Цісик, син греко-католицького священника з Коломиї, германіст і україніст, був автором книжки "Політичні твори Шевченка", виданої в там же, у Коломиї. Він не був "буковинцем", але його дочка Дарія завжди гордилася своїм буковинським походженням. Мати Дарії була дочкою православного священника Єротея Федоровича, який у другій половині ХІХ століття належав до "пробудителів Буковини". До речі, якраз саме про нього і про велику родину Федоровичів писав у своїй книзі "Буковина" проф.Аркадій Жуковський. Єротей Федорович, разом зі своєю українізованою дружиною румунського походження брав участь у похованні Тараса Шевченка у Каневі. Взагалі, отець Федорович займав високу посаду в Українській Православній Церкві тоді ще австрійської Буковини, дружив з письменницею Ольгою Кобилянською, у його помешканні бувала й Леся Українка. Дарія почувалася більше буковинкою, аніж галичанкою, тим більше, що згідно з леґендою Федоровичів, - вони були козацького роду: вдома висів козацький герб, казали, що полковник Федорович служив під проводом Богдана Хмельницького. То було типове буковинське католицько-православне подружжя. Цісики-Федоровичі погодилися на тому, що перша їхня дитина буде хрещена, як православна, друга - як католик. Дарію Цісик її католицькі діди крадькома охрестили в католицькому обряді, а вже друга дитина, син Олег (в роки Другої світової війни загинув в УПА на осередньо-східних українських землях), народжений вже в Стрию був, так би мовити, "леґальним" католиком.
...
ак, в листі до газети «Руська правда» за 22 лютого 1902 року жителі села писали: «Ще перед трьома роками стояли села Стрілецький Кут та Ревно оповиті густим туманом, руский мужик ворогам народної просвіти бив поклони. Ніхто не знав тоді з наших мужиків, хто він, чи вольний чоловік. Бо не знали ми і те, чи є людиною, та не судилося нам згубитися в цій темряві. І ось серед нашого села задзвонив дзвін якимось голосом надійним, ратушним. Задзвонив дзвін коло школи, того сонця, котре обігріває голого і конаючого селянина, скликаючи до лічення його тяжкої недуги – темноти.»
У цей дзвін задзвонив блаженні ший пан отець протоієрей Єротей Федорович (1840-1907 рр.), який працював священиком у церкві святого Миколая села Стрілецький Кут наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття. За ініціативою о. Єротея Федоровича була організована в 1893 році хата-читальня від знаного на той час на Буковині товариства «Руська бесіда». Засноване у 1869 році, це товариство служило осередком громадського і літературного життя в краї.
Спочатку читальню відвідували 52 чоловік, але із них тільки 24 були письменні. Її відвідували в неділю та релігійні свята. При читальні існувала бібліотека. В ній в 1902 році нараховувалось 102 книжки. Більшість з цих книг були подаровані отцем Федоровичем. До читальні надходили газети «Буковина», «Руська Рада», «Гайдамаки». Особливий успіх серед жителів мали книжки товариства «Просвіта», видання «Руської бесіди», товариства імені Качковського, яке книжки видавало українською мовою в Галичині. Так, в газеті «Руська Рада» за 22 березня 1902 року повідомлялося, що члени читальні організували хор, яким, на пропозицію отця Федоровича, керував вчитель села Ревно Михайло Дашкевич. Хор виконував як церковні та і світські пісні перед жителями села та за його межами.
На прохання отця Федоровича село відвідували українські письменники. Так, у 1901 році тут побували письменниці Ольга Кобилянська та Леся Українка, які проживали в будинку Єротея Федоровича, зустрічалися з учнями школи та членами читальні та спільно з ними провели прогулянку в ліс. Про ці відвідини письменницями села описав у своїх спогадах Іларій Карбулицький, який працював вчителем народної школи Стрілецького Кута і був у добрих стосунках із сім’єю отця Федоровича.
В газеті «Руська рада» в грудні 1902 року повідомлялось про те, що в селі перебував відомий письменник, громадський діяч і просвітитель краю Осип Маковей, який виступив перед учнями школи та жителями села зі словом про життєвий і творчий шлях Тараса Шевченка, а після його виступу, хор під керівництвом вчителя села Ревно Михайла Шашкевича виконав пісні на слова великого Кобзаря.
Таким чином, завдяки ініціативі отця Єротея Федоровича та при підтримці місцевої інтелігенції, особливо вчителів Іларія Карбулицького, Михайла Шашкевича та Михайла Кракалії жителі сіл почали брати активну участь в національно-культурному відродженні села. Сам отець Федорович вперше на Буковині переклав на українську мову два підручники для вивчення релігії на уроках у релігійній школі.
Не стояли осторонь започаткованої батьком справи його діти. Так, його син Іларій, який навчався на природничому факультеті часто виступав із цікавими повідомленнями перед жителями сіл та учнями народної школи. Дочка Степанія брала активну участь у громадській та просвітницькій роботі. Завдяки ініціативі вчителів у 1904 році в селі Стрілецький Кут була збудована школа, в якій учні навчалися до 1984 року. Кошти на будівництво були виділені місцевим урядом, церковною громадою та особисто отцем Федоровичем.
祖父母から孫まで。
結婚: ♀ w Дарья Емельяновна Цисык (Ребет)
死亡: 12 10月 1957, Мюнхен, Німеччина